Роздуми на тему МОВЧАННЯ

(Під враженями від оповідання Генріха Белля «Мовчання доктора Мурке»)

Про що можна помовчати? Мовчання. Іноді ним можна пояснити набагато більше ніж безглуздою балаканиною. Змусити себе промовчати є набагато складніше ніж миттєва відповідь. Постійна балаканина гримить в людському розумі. Сьогодні ми так багато говоримо про те, що насправді мало кого хвилює. Так ми обговорюємо політику і культуру, дозвілля, науку і т.д., але насправді більшість із нас цікавлять лише банальні побутові речі, які в кінці-кінців просто заповнюють мовчанку, що насправді сказала б набагато більше. Так, абсурдно стверджувати, що з мовчанки можна зрозуміти більше слів. Оксюморон. Та все ж. Деякі мовчання голосніші ніж слова. Мовчання можна спостерігати у серцях всіх людських істот і воно може бути дуже оглушливим.

Мовчання це місце де правильні слова можуть зібратися разом. Без тиші, потік слів стає безглуздим. Воно є речагом, навіть скоріше центром управління бесіди. Не знаю, як звучав би діалог без мовчання, але з одного лише мовчання був би зрозуміліший. Чи кожний його учасник говорив би про те ж саме?, але знаю, що після такої розмови всі б залишилися задоволені.

Мовчання породжує тишу. Тиша ніколи не зрадить,  вона спокійно чекає кожного. В будь-який час звернувшись до неї - вона є. У мовчанні можна не бачити жодного сенсу, не відчувати життя і жодного значення. Але ті, хто хоть інколи практикує тишу знає, у мовчанні є щось більше ніж все, у мовчанні можна знайти Бога. Він приходить до нас у тиші,  він вже проник в самі темні місця, які існують, і темрява мовчання прославлена своєю присутністю.  Більше того, в тиші Він це єдине, що там є і всі ми бачимо його по-різному.

Що б правильно почути тишу потрібно спочатку очистити неспокійний розум.  Коли розум спокійний, треба слухати звуки власного серця. Після цього потрібно відчути власний подих. Вдих і видих, відчути їх рух. Мовчання, резонанс, вібрації.

Коли відчуваєш мовчання то маєш шанс відчути аромат внутрішнього світу, та для цього потрібно відмовитися від балачок зовнішнього.

Мовчання – нескінченне, впорядковує та заспокоює, але для тих хто звик до шуму, воно може стати загрозливою мукою та стривожити. Мовчання серця може убити, поранити. Творче мовчання є великою рідкістю, а тим паче для журналіста. Інколи так важко промовчати, але так варто було б. 

Ним можна пояснити інтелект і дурість. Якщо хочеш здатися розумнішим – промовчи, але не маючи відповіді виглядатимеш безглуздо, як і слова, що сказані для заповнення тиші. Це замкнуте коло і рішення прийняте тобою ніколи не стане правильним.

Думаю, зрештою багато говорити про мовчання… самі розумієте. І все вище сказане скоріш за все краще б було промовчане. Ніщо не скаже і не пояснить  якусь річ так добре, як вона сама. Тому на питання: «Про що можна помовчати?» є одна відповідь: «Про мовчання.».

Яремчук Василина