Символи мого життя, або чому варто зловити можливість емоції

Кожний день відкриває у собі символізм життя. З кожним днем приходить щось, що відновлює на первинний рівень жагу до життя. Символом існування, буття – є бажання жити. В когось воно прокидається з першим промінчиком сонця чи у смачних ранішніх вафлях з кавою. Важливо відчувати себе живим рухатися, бігти до мети, якогось непереборного бажання. 

Для мене відчуття життя, віра і надія є символами які супроводжують з дня у день. Я написала історію, яка відображає почуття життя, бажання і хотіння. І в ній я стою на березі океану... Переді мною відкривається прекрасний краєвид, безмежний горизонт і можливості. Їх так багато і мало, що не розумію до чого тягнутися. Переді мною міняється погода, висота хвиль і сила вітру, міняється життя. Я стою, на моєму обличчі легка усмішка. Я просто стою, нічого не роблю. Я не щаслива, але я і не сумна. Я не висока, але я і не низька. Я ніхто і я все. Але я стою. Стою з сама собою. З своєю гордістю і байдужістю, своєю силою і слабкістю, своїми гріхами і своїм добром.. Але я стою і знаю, що можу зробити крок вперед, можу глибше вдихнути повітря, але я стою і не можу рухатися, я стою і хочу вірити, але не можу, не можу нічого робити. Я просто стою чекаючи чогось, що приверне увагу, зробить мене щасливою, чи заставить плакати, щось, що викличе у мене хоча б якесь почуття, крихітну емоцію. Я чую шум хвиль коли закриваю очі, я бачу вітер коли розплющую їх. Я просто стою на березі океану і це не сумно, але і не весело. Можливо, я стою, бо знаю, що так простіше чи, можливо, я просто боюся? Я стою… закриваю очі, дихаю і уявляю, як я біжу берегом океану, застрибую в нього і відчуваю гармонію, гармонію з собою, своїми емоціями, я бачу перед собою мету і біля мене з’являються інші люди які біжать берегом океану, але не всі в силі зробити крок вперед і застрибнути в нього, не всі… І тут мене наповнює гордість за себе і за тих людей які пливуть біля мене, які зробили крок, зуміли пробачити і любити, образити і ненавидіти, вірити і підтримувати інших. Ми пливемо океаном і я бачу, як хтось змінює курс чи зупиняється на острові, і ось я знову одна і переді мною берег океану…

Відкриваю очі, я стою на березі океану. І я знову не маю сил, відчуваю що я відважна але мені страшно.. Я не можу рухатися.. Я стою… Стою і ні про що не думаю.. просто дивлюся який переді мною прекрасний краєвид, безмежний горизонт і можливості, можливості... Їх так багато і мало. Міняється погода, хвилі і вітер…

Бажання жити, вірити в вищі матерії і відчувати емоції – символи, що є рушійним еквівалентом буття.  Реально бачити можливості і не шукати коробки зі щастям у мегаполіс них супермаркетах. Тільки сильна духом людина здатна жити життям, а не просто перебувати в гравітаційному просторі існування.

Яремчук Василина